№4 (136) Керманич у спідниці

№4 (136) 2011 "Керманич у спідниці"

Ліщинський Федір Олексійович – власник компанії «Уолл-Сайт».

Фемінова Анжела Дмитрівна – директор компанії «Уолл-Сайт».

Дорошенко Роман Вікторович – заступник директора.

Шорохов Євген Сергійович – рядовий співробітник.

Волинець Мар’яна Олександрівна – кадровик.

Успішні люди завжди викликають заздрість у недоброзичливців, повагу – у підлеглих, і фальшиву любов у псевдодрузів. Жінку ж, яка змогла підкорити навіть невисоку бізнес-вершину, бояться, нарікають на її важкий характер та чоловічий стиль у спілкуванні. Такий собі «чоловік у спідниці», а робота з «ним» – завдання не з легких.

Під керівництвом такої «залізної леді» працювали співробітники компанії «Уолл-Сайт», які вже звикли до часом нездорового трудоголізму свого директора. Вона намагалася створити команду собі подібних, щоб жодна слабка ланка не підвела у найвідповідальніший момент. А в разі «проколу» прощання із непотрібним співробітником було недовгим. Іронія долі, але цього разу «тріщина у кораблі» пішла саме з директорського кабінету. В офісі ходили чутки про вагітність Анжели Дмитрівни, декретна відпустка якої не за горами.

Саме цю тему за чашечкою вранішньої кави, ніби дві куми-пліткарки, обговорювали заступник директора Роман Вікторович та його підлеглий, а за сумісництвом близький друг, Євген Сергійович.

– Романе, я так розумію, тебе вже можна привітати… – хитро усміхався Євген.

– Цікаво, з чим? Не розумію про що ти говориш, – здивувався Роман.

– Тільки не треба цієї драматичності! Ти вже давно накинув оком на крісло нашого чарівного боса. Навряд чи воно залишиться порожнім на час її відпустки для догляду за дитиною, – прямо сказав Євген. – Єдиний претендент на її посаду – це ти. Думаю, власнику компанії не має сенсу наймати когось зі сторони на час відсутності Анжели Дмитрівни.

– Гадаєш? Не знаю, я підозрюю, що наша бізнес-леді навіть в пологовий будинок примудриться взяти iPhone та ноутбук, а тому потреба в заміні автоматично відпадає! – пожартував заступник директора. – Якщо говорити серйозно, наскільки я знаю вона не збирається йти у відпустку до народження дитини, тому поки що зарано роботи будь-які прогнози.

– Анжела Дмитрівна хоч і поводить себе по-чоловічому, але хто знає: можливо, роль люблячої матері їй сподобається більше, ніж хижої акули бізнесу? – розмірковував у голос Євген.

– Якби ж то… – замріявся Роман Вікторович, уявляючи власний просторий кабінет з іменною табличкою на дверях. – Тим паче, що Федір Олексійович вже давно натякав на моє підвищення.

– Не забувай врахувати той факт, що вагітну жінку або матір з малолітньою дитиною звільнити практично неможливо. Чесно кажучи, й не бачу у цьому потреби: незважаючи на її важкий характер, Анжела Дмитрівна має неабияку ділову хватку, корисні знайомства та авторитет серед персоналу, – сказав Євген.

– Добре-добре! Це лише порожні балачки! Далі буде видно! – завершив неприємну розмову Роман, який розумів, що програє у професіоналізмі жінці.

***

З кабінету відділу кадрів лунала жвава розмова – в офіс завітав Федір Олексійович, власник компанії. Як повелося у таких ситуаціях, офіс був схожий на мурашник – підлеглі, як порядні співробітники, створювали видимість бурхливої діяльності.

– Чому це вона не хоче брати відпустку? Мені вже набридло, що кожна моя зустріч із Анжелою Дмитрівною відкладається через проблеми зі здоров’ям, клієнти невчасно отримують потрібні документи, які лежать на її столі без підпису та печатки… Мені продовжувати список? – сказав роздратований Федір Олексійович.

– Але ж право підпису, якщо не помиляюсь, можна передати її заступнику? – запитала кадровик. – Анжела Дмитрівна категорично відмовляється від відпустки, навіть лікарняні листи не вважає за потрібне приносити до відділу кадрів.

– Мар’яно Олександрівно, якщо у неї такі проблеми зі здоров’ям, то чи можемо ми примусово її звільнити від виконання прямих обов’язків? Мені ще не вистачало судового позову, якщо щось трапиться з нею на робочому місці! – висловив свої побоювання власник.

– Думаю, це не в її інтересах, адже знаю точно, що Анжела Дмитрівна збирається повернутися до роботи мало не через місяць після пологів! – повідомила кадровик.

– І що собі думають сучасні жінки! Сиділа б вдома, бавила б дитину! Я не здивуюсь, якщо вона зажадає дитячу кімнату поряд зі своїм кабінетом! – припустив Федір Олексійович.

– В закордонних країнах корпоративні дитячі садочки – це не новина! – виявила жіночу солідарність кадровик.

– Ви куди хилите? – Федір Олексійович аж зблід. – Це офіс, а не розважальний центр для працюючих мам. Я вважаю, що необхідно робити щось одне: або працювати, або виховувати дитину. Тим паче, що закон сприяє цьому: аж три роки зберігає робоче місце жінки після пологів і забороняє звільнення, – констатував власник.

– Закон забороняє, а керівництво дозволяє! Ви ж розумієте, чого боїться Анжела Дмитрівна! Варто їй буде за поріг ступити, як заміна знайдеться дуже швидко, а посада директора компанії досить дорого їй коштувала, – пояснила ситуацію Мар’яна Олександрівна, фактично завершивши нерезультативну розмову.

***

Зрештою, власник вирішив поговорити безпосередньо із норовливою бізнес-леді.

– Доброго здоров’я! Як самопочуття? Сподіваюсь скоро зустріти вас на дитячому майданчику, а не в задушливому офісі, – спробував бути люб’язним Федір Олексійович.

– Здравствуйте! Яким вітром? Давно ви не тішили нас своєю присутністю! – підлещувалась директор.

– Попутним… Ось про що хотів поговорити: зрозумійте, що паузи в робочому процесі – це недозволена розкіш. А тому пропоную домовитись з приводу достойної компенсації під час відпустки, щоб і матір була задоволена, і дитина доглянута, – запропонував Федір Олексійович.

– Тобто ви ще й доплачувати мені зібрались за мою згоду на відпустку для догляду за дитиною? Приваблива пропозиція, адже законодавець не достатньо подбав про щасливе майбутнє породілль. Я пропоную на час моєї нетривалої відсутності надати директорські повноваження моєму замісникові, але за умови узгодження усіх дій зі мною та збереження мого права координувати дії підлеглих. Звісно всі умови закріпимо у відповідному контракті, – висунула свої вимоги Анжела Дмитрівна.

– А ви свого не прогавите! Пропоную обговорити деталі сьогодні за обідом, – завершив власник компанії, адже розумів, що справу необхідно вирішувати мирним шляхом.

Підготувала
Тетяна Вареник

1. Чи має право співробітниця, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною, виконувати свої службові обов’язки вдома та зберегти повноваження? Яким чином оформити такі трудові відносини?
2. Які додаткові пільги може надавати роботодавець співробітницям-матерям, окрім передбачених законодавством?

Відповіді на ці та інші запитання читайте в квітневому номері журналу "Праця і Закон"