Дійові особи:

Руслан Ляшенко, 31 рік — замісник начальника відділу виробництва міні-заводу «Тепло в дім». Підприємство виробляє пінобетон, розташоване у промисловому містечку обласного центру Д.

Миронов Олег Дмитрович, 55 років — начальник відділу виробництва, безпосередній керівник Ляшенка.

Марія Петрівна Огарьова, 40 років — керівник відділу кадрів підприємства.

Юрій Марченко, 30 років — шкільний друг Руслана Ляшенка, працює виконробом у будівельній компанії.

Як і кожного ранку звичайного робочого дня Руслан Ляшенко, відвівши сина у школу, поспішав на роботу. Ще вчора ввечері йому повідомили, що службова машина на ремонті, а значить, кілька днів доведеться користуватися громадським транспортом.

Щойно зайшовши до автобусу, Ляшенко зрозумів — поїздка буде «веселою». Пасажирів набралося, мабуть, з півміста: тут і школярі, і бабусі-пенсіонерки, які теж невідомо куди поспішали з самого ранку. Якийсь дебелий чоловік стояв ніс у ніс з Ляшенком, а збоку чиясь сумка, здається, вже синець відбила у Руслана на нозі. «Ну чому я повинен їхати у цій душогубці з чужими людьми? Своїх проблем море, а тут ще й кожний пасажир норовить з тобою зачепитись. Мабуть, має рацію дружина, що час купувати своє авто», — такі думки все частіше роїлися в голові у новоспеченого замначальника відділу виробництва, коли доводилося діставатися роботи автобусом.

***

День розпочався з наради, на якій керівництво знову обговорювало перспективи нової потужної лінії виробництва пінобетону. Дійсно, нова технологія дозволить забезпечити чи не усі будівельні об’єкти області, а для цього потрібно нарощувати виробництво надшвидкими темпами. Олег Дмитрович, керівник Руслана, задоволеним і сповненим оптимізму тоном заявив:

–          Нове обладнання ми вже придбали, з дня на день почнемо його встановлювати. Залишається лише підібрати персонал, який працюватиме на нових станках.

–          Олеже Дмитровичу, це не «лише». У нашому регіоні зараз функціонує достатньо підприємств, а тому робоча сила сьогодні на вагу золота, — зауважила керівник відділу кадрів Марія Петрівна.

–          Ну, не хвилюйтесь, Маріє Петрівно, ми все-таки запропонуємо привабливі умови: і нове сучасне обладнання, і конкурентну зарплатню.

–          А хто займатиметься підбором робітників? Ви ж знаєте, що зараз у нас період атестації робітників першого і другого цехів, тому працюємо не підіймаючи голови.

–          Так, я це знаю, тому призначаю відповідальним у цій справі свого зама — Руслана Ляшенка, — беззаперечно сказав Миронов і подивився на свого підлеглого.

Руслан хотів щось сказати, але вирішив усі нюанси обговорити наодинці з шефом, після наради.

***

–          Олеже Дмитровичу, я, чесно кажучи, ніколи не мав справи з пошуком робітників, тому погано собі уявляю, як це робити. Оголошення у місцевій пресі давати чи..?

–          Чому тільки оголошення? У нас давно діє міський центр зайнятості. Звертайся туди із запитом, і народ, побачиш, групами ходитиме на співбесіди.

–          А скільки робітників потрібно на нову лінію?

–          Оскільки працюватимемо у дві зміни, по шість на кожну, тобто дванадцять.

–          Гаразд, — якось невпевнено відповів Руслан, не вірячи, що все так просто.

Ляшенко вирішив не відкладати цю справу і одразу ж подзвонив у міський центр зайнятості. Привітний жіночий голос повідомив, що зараз у базі є кілька претендентів, які зможуть найближчим часом прийти на співбесіду.

***

Швидко минув робочий тиждень. Але за ці п’ять днів у Руслана Ляшенка з пошуком робітників з’явилося ще більше питань. Не можна сказати, що людей не було: щодня приходило по дві-три особи, але тільки двоє з них підійшли і погодились працювати. У Руслана склалося враження, що більшість кандидатів були абсолютно пасивними і не зацікавленими в отриманні робочого місця. Кілька з них після співбесіди без будь-яких аргументів категорично відмовилися від пропонованого місця. Ляшенко постійно думав, у чому ж тут причина, і не знаходив відповіді. До запуску нової лінії часу залишалося зовсім мало...

***

У суботу, як і планувалося, Ляшенки поїхали до знайомих за місто на пікнік. Юрій Марченко, давній друг Руслана, як завжди був у гарному настрої і з підвищеним почуттям гумору. Діти друзів швидко знайшли спільну мову і побігли до сусідського двору; дружини почали поратись на літній кухні.

–          Ну як, Ляшенко, ви вже запустили нову лінію з виробництва пінобетону? А мені, як старому другу, знижку зробиш? — іронічно запитав Олег.

–          Ой, Юро, щоб запустити нову лінію, потрібно спочатку людей знайти. А це виявилось нелегкою справою.

–          Ти вже займаєшся підбором персоналу?

–          Та ні. Просто зараз у кадровиків «завал», а лінію потрібно запускати якнайшвидше. От мені і доручили цю справу.

–          Так у чому ж там проблема? Чи у нас не вистачає робочих рук у місті? Де ти їх шукаєш?

–          Звернувся до районного центру зайнятості, подав заявку, щодня приходить кілька людей, а віддача мінімальна.

–          Слухай, а якщо не секрет, яку зарплатню ви пропонуєте своїм робітникам?

–          Для початку — 1200 грн. А що?

–          Ну винагорода, відверто кажучи, не дуже висока. Ось що тобі скажу: мій сусід, Льонька з п’ятого поверху, наприклад, на «Промсталі» отримував 1800 грн. Так от, він попав під скорочення, і тепер на біржі праці стоїть, поки не знайде роботи, отримує достойну допомогу по безробіттю і, я тобі скажу, не поспішає працювати.

–          «Достойна допомога» — це скільки?

–          Льонька каже, що перші місяці отримує свою останню зарплату.

–          Щось не дуже віриться. Так ти що, натякаєш, що пасивність моїх кандидатів з центру зайнятості пов’язана з цією причиною? — задумався Руслан.

–          Не виключаю, що певний відсоток таких є. Подумай сам, для чого їм працювати за таку ж, а то й меншу зарплатню, якщо можна відпочити кілька місяців, отримуючи допомогу.

–          Виходить, що потрібно підвищувати рівень початкової зарплатні, інакше шукатимемо цих робітників ще кілька місяців...

Запитання:

1.         Які методи, на Ваш погляд, допоможуть запобігти ситуаціям, коли кандидат «використовує» службу зайнятості як тимчасове джерело доходів? Чи може бути правове вирішення цієї проблеми?

2.         Які дії, крім підвищення заробітної плати, Ви б порадили запровадити керівництву міні-заводу з метою швидкого залучення необхідних спеціалістів на нову лінію?